Кулемет Максим (станковий кулемет Максима) Макет масогабаритний

У стрільському озброєнні армій світу з перших років XX ст. все міцніше місце займає новий різновид зброї — кулемет. Піонером у цій галузі заслужено вважається американський винахідник Хайрем Максим. Його перший зразок, що з'явився у 1883 р., досить швидко був прийнятий на озброєння низкою країн. Кулемети отримали назву станкових, оскільки монтувалися на спеціальних пристроях — верстатах, часом вельми громіздких. Після успішної демонстрації кулемета у Швейцарії, Італії й Австрії Хайрем Максим приїжджає до Росії. Експерти російського військового відділення були вражені, побачивши зброю, що виробляє 666 пострілів на хвилину, замовили Максиму 12 кулеметне в калібрі російської рушниці Бердана 10.67 мм. У травні 1889 року кулемети доставили до Санкт-Петербурга. Російський морський флот теж сподобався ними та запланував два зразка для проведення випробування. Упродовж 1897-1904 року російський морський флот замовив і отримав 291 кулемет системи Максима. Компанія "Синов'я Віккерс і Максим" почала постачати кулемет Максима на озброєння російської армії 1899 року. Рушниця Бердана до того часу вже була знята з озброєння, і кулемети Максима були пристосовані до калібру російської трилінійки Мосіна: 7,62 мм. Кулемет виявився надзвичайно ефективною зброєю. Під час російсько-японської війни в битві під Мукденом російська батарея, озброєна шістнадцятьма кулеметами Максима, відбила чергу шкарпеток японських атак. Випустивши десятки тисяч куль за порівняно короткий проміжок часу, кулемети все-таки залишилися в чудовому технічному стані. Підступи ж до позицій російських кулеметчиків були посипані мертвими тілами, які, як з'явилося згодом, становлять понад половину солдатів з японського боку. Перший "Максім", зроблений у Росії на заводі "Тульський арсенал", назвали моделлю 1905 року. Російський інженер Василій Захарів у 1910 році полегшив кулемет Максима. Його модель важила 20 кілограм, що на кілька кілограмів легше моделі 1905 року. Російські винахідники, тульські збройовики П.П.Третяков і І.А. Пастухів, ознайомившись із виробництвом кулеметів в Англії, провівши на Тульському збройовому заводі великі конструкторсько-технологічні дослідження, істотно переробили та багато в чому покращили конструкцію "Максима", а конструктор А.А.Стовши створив до нього піховий колісний станок. Досвід Першої світової війни показав, що вітчизняний верстат не поступався найкращим іноземним зразкам того часу. Завдяки гарній стійкості під час стрільби, великої місткості живильної патронної стрічки й ефективній водяній системі охолодження дула він мав високу точність стрільби та здатність довго вести безперервний вогонь, що створила йому велику популярність і в російській, і в Червоній Армії. Стандартний кулемет 1910г. не раз зазнав поліпшення, які істотно підвищили його експлуатаційні показники та дещо знизили виробничі витрати під час його виготовлення, особливо в частині заміни застосовуй спочатку дефіцитної бронзи на сталеве лиття та гаряче штампування. За останньої модернізації кулемета в 1941 р. на нього був встановлений спрощений приціл, сталевий приймач замінений силуміновим, що виготовляється литтям під тиском.